Вже наступного року пісню опублікували у львівському журналі “Мета”. Тоді ж український композитор та хоровий диригент Михайло Вербицький написав музику.

Як відомо, коли в Радянському Союзі було вирішено створити окремий гімн для кожної республіки у його складі, то “Ще не вмерла Україна” був відкинутий як варіант.

Тоді радянська влада вимагала аби текст містив прославлення комуністичної партії та стверджував, що Україна – “Рівна між рівними та вільна між вільними”. Це завдання виконав Павло Тичина. Його варіант “Живи, Україно, прекрасна і сильна”, покладений на музику Антона Лебединця, став гімном Української РСР у період з 1949 до 1991 року.

Однак, у 1992-му пісня “Ще не вмерла України і Слава, і Воля” стала офіційним Державним гімном України. І незважаючи на те, що у парламенті неодноразово лунали пропозиції відредагувати гімн чи то взагалі змінити, “Ще не вмерла…” вже 26 років залишається символом незалежності та свободи нашої країни.

За останні роки Гімн став не лише державним, а і народним. Так, “Український інтерес”зібрав декілька варіацій виконання пісні.